•   З чого і коли розпочалося Ваше захоплення вишивкою, яке переросло у професію?
  – Колись я вступала до Львівського державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. Івана Труша і, обираючи між ткацтвом і вишивкою, зробила досить неочікуваний крок. Викладачі кафедри вишивки виявилися переконливішими. Отож, у 15 років я почала вишивати. Але справжнє задоволення від роботи я відчула, розробляючи сорочки для своїх рідних і близьких. Мабуть, саме відтоді вишивка стала справою мого життя.
 
•   Що Ви вишивали із самого початку?
  – Якщо не враховувати курсових робіт у коледжі, то першою була сорочка для чоловіка. Я вишивала її вручну технікою «козлик», яка притаманна для переміткових вишивок Городенківщини (Івано-Франківщина). Потім дві сорочки для мами і ще одну для тата. А комерційні замовлення з вишивкою, вирізуванням я не вважаю творчими, бо робила їх за побажаннями замовника.
 
•   Розкажіть про розвиток свого захоплення, розширення асортименту.
  – Після того, як я півтора місяця руками вишивала чергову сорочку, ми з батьком вирішили розпочати невелике виробництво. Щоб не гаяти колосальної кількості часу на вишивку, ми придбали професійну вишивальну машину. Тепер я маю більше часу для творчості – для нових моделей і нових орнаментів. Асортимент у нас поповнюється і вимальовується певний напрям. Від чогось ми відмовляємось через нестачу часу, щось додаємо колекціями. Рухаємось ривками, бо розраховуємо лише на свої сили й можливості, які не є необмеженими. Намагаємось розширювати технічні можливості виробництва і постійно працювати над розмаїттям асортименту.
 
•   Яке полотно, візерунки, кольори сьогодні є модними?
  – Не ризикуватиму окреслювати модні тенденції в напрямі етно. Адже все залежить від фантазії автора. Я насамперед зважаю на тканину. Вона має бути приємною для тіла – льон із віскозою. Ця суміш видається оптимальною за ціною та якістю. На мій погляд, додавання штучного шовку (віскози, не плутати зі синтетикою! Віскозу виготовляють із целюлози, вона є штучним, але не синтетичним матеріалом) додає тканині гладкості і зменшує зминальні властивості.
  Крім того, у мене є костюми з вельвету (бавовни) та зі стовідсоткової шерсті.
Зараз хочемо запустити лінію одягу в дещо вищій ціновій категорії – з натурального шовку. Я знайшла дуже цікаву тканину – шовк дюпіоні (silk dupioni), він має цікаву фактуру і тчеться з двох видів коконів шовкопрядів – жовтого і білого – завдяки цьому має на заломах два відтінки.
  Щодо кольорів – також не прив’язуюсь до тенденцій. Намагаюсь робити речі стильними, а не модними. Колись Коко Шанель сказала: «Мода виходить із моди. Стиль – ніколи!». Думаю, це гідне гасло для кожного дизайнера.
 
•   На Вашу думку, що сприяє поверненню традиції етноодягу?
  – Підвищення самосвідомості. Колись тим, що ти – українець, треба було пишатись пошепки. Після розпаду Союзу дуже повільно, але невпинно вишиваний одяг почав з’являтись на перших особах держави, громадських і культурних діячах. Найсильнішим поштовхом до продукування етноодягу стала Помаранчева революція.
 
•   Чи можна простежити якісь тенденції у розвитку сучасного одягу з елементом вишивки?
  – Гадаю, що чітких і сформованих тенденцій в Україні ще не існує. Можливо, через те, що наш модний ринок перебуває у специфічному стані. Багато українських модельєрів застосовують у своїй творчості етномотиви. Є одяг просто з використанням художньої вишивки.
  Можна впевнено говорити лише про одну тенденцію – вишивка житиме. І особливо народна, і особливо в Україні – ми маємо міцні корені.
 
•   Скільки триває робота над жіночою чи чоловічою сорочкою (ручної та машинної вишивки)?
  – Останнім часом ми відмовились від ручної роботи. Це дуже трудомісткий процес. І, я вважаю, повинен високо цінуватись. Тим більше, коли вишивки багато і на виготовлення однієї сорочки йде не один тиждень, а інколи й не один місяць. У нас мало людей, які готові викласти чималу суму за ручну роботу. Хоча я багато чула про енергетику, яку дають вироби з ручною вишивкою. Я не зовсім з цим погоджуюсь. Позитивну енергетику мають сорочки, вишиті для рідних – для тих, кого любиш. Решта – це ремесло. Якщо казати про енергетику – то художник, який проектує виріб, закладає цю енергетику в орнамент, модель, у гармонійне поєднання кольорів, тканини, фактури, можливо, в семантичне значення візерунка.
  Я вмію вишивати руками – цьому мене навчили мої викладачі. Але прогрес не стоїть на місці, і ми придбали вишивальну машину, з вересня матимемо ще одну. І, сподіваюсь, на цьомy не зупинимось.
  Час на ручну вишивку – близько місяця (якщо вишивати одну сорочку та залежно від густини зашивки), на сорочку з машинною вишивкою йде близько 2-3 дні. Але, оскільки ми виконуємо одночасно кільканадцять замовлень, термін на виготовлення ми даємо від одного до трьох тижнів. На ексклюзивні замовлення терміни обговорюються після затвердження ескізів.
 
•   Чи зберігся територіальний розподіл щодо орнаментики вишивки на території України?
  – Вважаю, що так. Особливо у народних майстринь – у тих, хто зберігає традиції, відшиває бабусині візерунки. Це – основа народного мистецтва. Саме ці митці є оберегами наших традицій.
  Я, скоріше, належу до художників, які приносять щось новіше, мають інший погляд на класику. Це не краще й не гірше. Вони мають свою нішу, я – свою.
 
•   З якого регіону й від кого у Вас найбільше замовлень?
  – Зараз вже вималювалась чітка категорія моїх клієнтів. Це творча інтелігенція – художники, журналісти. Часто вони не належать до заможних людей, але це ті, які хочуть чогось неординарного, нестандартного, цікавого. Тому готові викласти значну суму за авторську сорочку. Інша категорія – бізнесмени та чиновники. Зазвичай з ними легко працювати. Їм також подобається нестандартне, і часто вони готові придбати усе, що їм подобається.
  Географія моїх замовників чітка: левова частка – Київ і центральна Україна, а також Львів, Чернігів, Миколаїв, Харків.
  Мені здебільшого трапляються дуже добрі замовники. Я люблю своїх клієнтів. Вони всі – дуже доброзичливі і щирі. У свою чергу, намагаюсь зробити все, щоб покупець був задоволений.
 
•   Наскільки легко вгадати побажання клієнта, спілкуючись через Інтернет?
  – Зазвичай через Інтернет замовляють стандартні моделі. Я уточнюю лише розміри. Тож вгадувати нічого не доводиться. Якщо хтось бажає ексклюзив – тоді бажано зустрітись. Розроблення індивідуального виробу – трудомісткий процес – від ескізу і до останнього шва.
 
•   Пригадайте якісь колоритні та цікаві замовлення та побажання покупців.
  – На цей момент лише одне замовлення для мене залишається найколоритнішим. Це сорочка для Андрія Федорова (директора креативної агенції «Сахар»), який є палким фанатом літери Ф. Робила сорочку, де орнамент на пазушці нагадує літеру Ф. Це було екзотично.
  Найбільше сподобалось замовлення від лідера гурту «ТІК Тверезість І Культура» Віктора Бронюка: весільний комплект – сорочка для нареченого, сорочка для нареченої (для вінчання) та фрагментарна вишивка на поясі-корсеті весільної сукні. Дуже приємно проектувати і виготовляти одяг для таких святкових подій. Хоча саме замовлення було не з легких.
 
•   Чи плануєте Ви пропонувати своїм покупцям власне весільний етноодяг? Чим він мав би відрізнятися від простої вишиванки (кольором, візерунком)?
  – Я радо приймаю замовлення на весільний одяг. Кожна наречена у свій святковий день хоче мати неповторний вигляд, тому немає сенсу робити стандартні моделі. Тут мусить бути індивідуальний підхід до кожного клієнта. Я ще не зустрічала дівчини, котра б хотіла купити стандартний виріб для весілля. Від звиклої вишиванки весільний одяг має відрізнятися святковістю. Кольори – білі або яскраві і життєрадісні. Залежить від побажання замовника, від зовнішності (кольору волосся, очей, шкіри) та від
темпераменту.
 
•   Пригадайте, будь ласка, коли лідер гурту ТІК замовляв у Вас одяг для одруження, чим він мотивував таке своє бажання?
  – Десь за два-три місяці до весілля, мій чоловік Андрій познайомився з Віктором і Тетяною просто на вулиці Івано-Франківська. Все почалось із автографа.
Вони саме планували весілля і Віктор дуже хотів організувати його в стилі етно. Наречені переглянули наш сайт в Інтернеті і вирішили замовляти весільний одяг у нас.
 
•   Чи плануєте Ви реалізовувати свої вироби в крамницях великих міст України? Де можна придбати Ваші вироби зараз?
  – Ми плануємо розширювати виробництво – саме для того, щоб нам вистачило потужностей для кількох крамниць. Тому інвестуємо в обладнання і шукаємо більше приміщення під невеликий цех. Зараз наші вироби можна замовити за допомогою Інтернету, за телефонами або у крамницях у
м. Трускавці та смт. Східниця Львівської області. Ведемо перемовини з крамницями у Києві та Львові. Попит зростає щомісяця. Головне, щоб ми встигали за ним.
 
•   Розкажіть, будь ласка, про ціни на Вашу продукцію.
  – Ціни коливаються від 300 до 1300 гривень. Ми шукаємо шлях до здешевлення продукції і подальшого збільшення тиражу, але авторська вишивка не може коштувати дешево і бути тиражованою, незалежно від того, руками вона вишита чи машинкою. Ціноутворення – ціла наука, і туди закладено дуже багато різних чинників.
 
•   Які речі полюбляєте робити найбільше, що приносить Вам задоволення?
  – Я просто обожнюю, коли клієнт приходить і каже: «Створіть мені одяг під мене». Коли замовник дає повну свободу дій – виходять найкращі вироби. В них я вкладаю своє бачення людини, підбираю кольори під її природну гаму, під її тип. Саме тоді результат найкращий! Саме в таких випадках кажуть: «ти маєш такий гарний вигляд у цій сорочці /сукні/ костюмі», а не «який в тебе гарний костюм». Одяг взагалі існує для того, щоб підкреслити природну зовнішність людини, а не затьмарити її.
 
•   Звідки черпаєте ідеї та натхнення до праці?
  – З народу. За основу беру вишивкові мотиви сорочок, рушників, верхнього одягу і все це інтерпретую по-своєму. Художник завжди знайде джерело для творчості. Іноді хочеться
відірватись від етномотивів і
зробити колекцію на основі творчості, для прикладу,  художника Густава Клімта. Але ще не надійшов час для цього.
 
•  Скільки людей працює у Вашій майстерні?
  – Поки що шість чоловік постійно, решта – за домовленістю.
  Як ставляться рідні до Вашого захоплення?
  – У нас сімейний бізнес, тож мої рідні поділяють мої погляди. Батьки мені дуже допомагають, за що їм величезна подяка. Моя родина – це локомотив, який не дає мені зупинитись на досягнутому. Тому найближчі професійні плани – зробити колекцію на осінь-зиму та збільшити обсяги виробництва.
 
• Ваша мрія і ціль…
  – Купити авто. Обожнюю їздити за кермом! Але це особисте. Що ж до глобальних мрій – хочу, щоб трохи спала напруга в політиці, щоб люди дихнули трішки вільніше. Щоб більше посміхались, були доброзичливіші. Коли приїжджаю додому з-за кордону – одразу впадає у вічі знервованість, що межує з неввічливістю. Я розумію, що це – не від солодкого життя.
  У професійному плані – розвинути свою справу до потужного виробництва. Хочу працювати у двох напрямах – виготовлення повсякденного одягу та виготовлення ексклюзивного одягу зі застосуванням вишивки.
 
•   Який саме стиль повсякденного одягу Вас цікавить?
  – Так званий casual-стиль, який не зобов’язує. Саме такого одягу найбільше в крамницях на Заході. На нього найбільший попит і відповідно – пропозиція.

Автор: Леся Кічура
Джерело інфо: www.vesillia.com.ua