Ось і відбувся «КіноЛев-2010». Захід, присвячений 90-річчю великого Федеріко Фелліні. Вперше, спеціально до фестивалю, готувалися українські переклади його кращих стрічок «Сатирикон», «Солодке життя», «Рим». Переклад насправді був вдалим. Мар’яна Прокопович, перекладач стрічок, отримала нагороду за кращий «транслейтед» фільмів, представлений на фестивалі.

Фільми Фелліні – це головний аргумент на користь фестивалю. Що ж стосується конкурсної програми, то тут до Великого Маестро молодим режисерам «як до неба». На жаль, конкурсна програма включала в себе абсолютно все: анімацію, документалістику, ігрове кіно. Усе й на купу. Незрозуміло, чим керувалися організатори, коли заповнити програму «Фестиваль фестивалів» стрічками, які з успіхом пройшли у широкому прокаті на всій території України «Молоко скорботи» (Клаудія Льоса), «Луїза-Мішель» (Гюстав де Керверн, Бенуа Делєпін), «Пророк» (Жак Одіяр). Але були і задоволені кінофестивалем. Це переможці. Гран-прі фестивалю отримала короткометражна стрічка Максима Буйніцького «Перешкода». Кращою документальною стрічкою стала робота Дмитра Тяжлова «Я пам’ятник собі…». Переможцем у номінації «Ігровий фільм» став Максим Ксьонда, який представив на фестивалі стрічку «Не тато».

Ось так і відбувся п’ятий міжнародний кінофестиваль «КіноЛев 2010». І чомусь стало сумно. Можливо тому, що нічим міжнародним на кінозаході і «не пахло». Можливо тому, що глядачам уже набридло сидіти на дерев’яних лавках і просто неба. Можливо тому, що «КіноЛев», порівняно з «Молодістю» чи Одеським міжнародним кінофестивалем, – це провінційний, масовий перегляд кіно.