Кого з відомих сучасних українських художників ви знаєте? Замислилися? Справді, художнє мистецтво – це не «топова» тема і у молоді, і у старшого покоління. Тому запрошення на виставку картин «З Любов’ю до життя» я сприйняла без ентузіазму. А даремне. Саме на цьому заході я і познайомилася з талановитою художницею та просто чудовою дівчиною Оленою Хорошаєвою-Жмінкою. Як живеться сьогодні майстрам пензля? Де «купується» натхнення? На ці та інші запитання просто і безпосередньо відповіла талановита художниця.

- Олено, як давно Ви взялися за пензлі?

Скільки себе пам’ятаю, завжди любила малювати. Згадую свої шкільні зошити – це було щось!!! Всі поля і останні сторінки були розмальовані, я постійно на уроках щось малювала, за що частенько отримувала зауваження від вчителів (сміється – авт). Кілька років відвідувала художню студію, де й отримала перші знання з живопису, рисунку, ліпки. Уже будучи студенткою Львівського технікуму легкої промисловості, я остаточно зрозуміла, понад усе в житті люблю малювати і хочу стати художником.

- Я знайома з Вашою творчістю і можу стверджувати, Ваша тенденція – натюрморти. Чому?

Можливо, любов до натюрмортів у мене залишилась ще зі студентських років, оскільки нам часто їх ставили як завдання. Подобається розвивати цю тему, експериментувати з різними фактурами, формами… Надзвичайно люблю писати квіти…Коли бачу їх перед собою, втриматись уже не можу, щоб не писати.

З цього року почалась моя пленерна діяльність, думаю, тепер у моєму доробку буде збільшуватись кількість пейзажних та архітектурних мотивів.

Взагалі, намагаюсь ставити собі нові задачі, шукати щось «свіже».

- А що це за пленерна діяльність? Розкажіть,будь-ласка, детальніше.

Для художників це дуже цікаво. Якась певна організація збирає митців з метою творчої праці та відпочинку. Організація надає усі умови для комфортного проживання та роботи, а художники натомість дарують цій організації 2-3 намальованих протягом пленеру картини (кількість залежить від тривалості пленеру, умов проживання тощо).
Для художників це цікаво, бо з’являється можливість побувати у різних місцях, познайомитись з колегами по пензлю, почерпнути якісь нові знання. Ну і взагалі класно провести час!

- У Вас надзвичайно теплі і світлі картини. Де Ви черпаєте натхнення?

Мене надихає усе, що є навколо – природа, предмети, вулиці, люди, події… Буває, що сидиш вдома, настрій такий собі, нічого не хочеться… І раптом дивишся у вікно, і бачиш, що розцвіли квіти, які вчора ще були бутонами, чи листя на деревах за вікном, яке ще вчора було зеленим, стало жовтогарячим. Одразу виникає непоборне бажання схопити пензлі і перенести усю цю красу на полотно! А буває, довго спостерігаєш за чимось, виношуєш ідею, уявляєш майбутню картину і в якийсь прекрасний момент розумієш, що прийшов час це написати.

- Ви так гарно говорите про свою роботу…Але будні художника – це не лише пензлі, фарби та натхнення. Чи важко сьогодні бути митцем?

Думаю, художникам у всі часи було не легко. І не тільки з фінансової точки зору. Є моменти, коли люди навколо не розуміють твого способу життя, перепитують постійно для чого ти робиш те чи інше, адже ти цим не заробиш грошей! Але я, на сьогодні, вже не уявляю, як могла би займатися у житті чимось іншим.

- Ви заміжня. Як чоловік ставиться до Вашої творчості?

Мій чоловік також художник, тому він мене підтримує у всіх починаннях. Часто допомагає порадою. Хоча ми за характерами дуже різні, і підхід до роботи у нас різний, та це швидше плюс, аніж мінус.

– У яких виставках Ви приймали участь нещодавно?

Навесні мала виставку спільно з чоловіком в Музеї народної архітектури та побуту (Шевченківський гай), а влітку була учасником групової виставки «З Любов’ю до життя» у Культурно-мистецькому центрі «Львів». Експонувала свої роботи в рамках фестивалю «Фарт». Також брала участь у виставках по результатам трьох абсолютно різних пленерів, що проходили в Карпатах, на Одещині та Волині.

- Олено, чи не втомлюєтеся Ви писати картини? Чим, для релаксу, займетеся ще?

Коли пишу картину, насолоджуюсь процесом, втоми не відчуваю. Правда, бувають винятки. Наприклад, працюєш довго над роботою, а результат тобі все не подобається, не відповідає образу, який у тебе в голові. Тоді намагаюсь відволіктись, послухати гарну музику, зустрітися з друзями, посидіти у затишній кав’ярні, відвідати цікаву культурну подію. Або просто пройтись вулицями міста чи парком, зібратися з думками… Надзвичайно люблю подорожувати, бачити нові місця, зустрічати цікавих людей.

- За першою освітою Ви – конструктор одягу. Чи часто повертаєтеся до цієї своєї професії?

Нажаль, дуже рідко! Переважно у тих випадках, коли треба щось цікавеньке придумати для себе або знайомих (усміхається – авт.). Насправді, це дуже цікава професія, надзвичайно творча. Коли я вчилась, була захоплена творчим процесом створення костюму. Але мене завжди захоплювала художня частина: етап виношування ідеї, створення ескізу, підбір тканини. А от наступний етап – розробка конструкції, підгонка костюму на фігуру – це для мене вже не було настільки цікаво. Там потрібна точність вимірів, багато розрахунків… Коли починаєш працювати з тканиною, виникає багато різних чинників, які ставлять тебе у певні рамки, не дають повністю втілити ідею у життя. Я дотепер люблю вигадувати різний одяг, малюю ескізи. Деколи щось з того шию, але в більшості складаю їх в шухляду до кращих часів (усміхається – авт.). Можливо, колись втілю ще свої ідеї у матеріалі, але для цього потрібно цим зайнятись серйозно, підібрати хорошу команду спеціалістів (конструктора, швачок), приділити багато часу, і, безперечно, мати хорошу фінансову базу. Наразі, пріоритетом для мене залишається живопис.

- Де можна придбати Ваші картини?

Більшість моїх картин знаходяться у мене у майстерні, де їх можна придбати або зробити замовлення. Також полотна можна купити в Культурно-мистецькому центрі «Львів», де проходила наша групова виставка. Маю досвід співпраці з клієнтами через інтернет-галереї, що для мене та й для покупців це досить зручно.

Ольга Кухарук